СКР-20

Сторожовий корабель СКР-20

Проект 35М (код NATO: Mirka)

Масштаб 1: 200

  Сторожові кораблі проекту 35 - сторожові кораблі, модифікований варіант проекту 159. Випускалися також по модернізованому проекту 35М. Всього було випущено 18 кораблів.

  У 1957 році в Зеленодольськ ПКБ була закінчена розробка скороченого технічного проекту нового корабля: це був проект нового варіанту сторожового корабля проекту 159. Він отримав номер 35 і був покликаний поліпшити морехідні якості кораблів: трьох вальна установка на проекті 159 була незручною (особливо в режимі економічного ходу або при пошуку підводних човнів), оскільки великі гвинти бортових валів створювали значний опір і різко погіршували економічність всієї установки. У ПКБ здійснювався пошук варіанти такої схеми, яка була б позбавлена ​​зазначених недоліків. Найпростіше було створити двохвальну установку з маршовим дизелем і форсажною газовою турбіною на кожному валу з використанням редуктора, але знайти відповідального за розробку такого редуктора було неможливо, оскільки дизелісти робили свої редуктора, а турбіністи - свої.

   Головний конструктор нового корабля Н. Х. Железняков вибрав таку схему, яка застосовувалася на малих протичовнових кораблях проекту 204 з оригінальним гідротурбіни рушієм. Вона включала два дизеля, що обертали гребні гвинти в тунельних насадках (зовні вони схожі на водомети), і два газотурбокомпрессора для подачі повітря в тунельні насадки на гвинтах при розвитку повних ходів. Теоретично передбачалося збільшення швидкості в два рази. На практиці ж при повних обертах дизелів корабель розвивав повну швидкість 20 вузлів і при включенні турбін 34 вузла. Втім, подібна установка виявилася занадто гучною та складною в експлуатації, незручною і малоефективною: витрачаної потужності вистачило б на рух з більшою швидкістю і при звичайній схемі. Проте іншого варіанту знайти не вдалося, і така схема була прийнята.

  Невеликий корабель проекту 35 володів гарною мореплавства: він міг використовувати зброю при хвилюванні моря до 4 балів, для зниження розмахів качки на ньому були розміщені спеціальні заспокоювачі качки, та й при проектуванні була збережена велика дальність плавання на економічній швидкості (2000 миль). На ходових випробуваннях в 1964 році максимальна швидкість перевищила 34 вузла, однак при загальному збільшенні потужності ГЕУ в порівнянні з пр.159 майже на 12 тисяч к.с. можна було очікувати звичайно більшого, та й звичайна гвинтова установка могла давати швидкість до 40 вузлів.

 Сторожовик поєднував в собі розміри малого протичовнового корабля проекту 204 і озброєння сторожового корабля проекту 159-А: дві спарені універсальні 76,2-мм артустановки АК-726 з системою управління «Фут-Б» а також замість чотирьох РБУ-2500 чотири нові РБУ- 6000.

  У Військово-Морських Силах СРСР кораблі спочатку класифікувалися як великі мисливці, потім як малі протичовнові кораблі і тільки потім стали розпізнаватися як сторожовик. 13 кораблів увійшли до складу Балтійського флоту, а п'ять інших, зробивши межфлотскій перехід, були прийняті в Чорноморський флот. Перебуваючи при несенні бойової служби в зоні військових дій в Середземному морі, вони надавали допомогу збройним силам Єгипту: СКР-48, СКР-6, СКР-13 і СКР-117. Останні кораблі цієї серії були списані в 1990-1991 роках, а найдовше прослужили СКР-12, СКР-19 і СКР-84, які були виключені зі складу ВМФ в 1992 р